Тут не просто говорили про урок — його тут створювали. Живий, сучасний, наповнений сенсом і досвідом.
Ранок 8 квітня 2026 року почався з відчуття, що попереду буде не просто подія, а справжнє професійне занурення. Саме так і сталося на методичному практикумі «МОДЕЛЮВАННЯ СУЧАСНОГО УРОКУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ВЧИТЕЛЬСЬКОГО ДОСВІДУ» на базі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка
З перших хвилин відчувалося: це простір, де зустрілися різні покоління освіти. Вчителі Дунаєвеччини, студенти та викладачі — усі тут були не випадковими гостями, а учасниками спільного процесу. І саме тут народжується те, що неможливо передати лише лекцією — досвід.
Атмосфера практикуму була живою і насиченою професійним змістом. Учасники не просто слухали — вони співтворили. Досвідчені педагоги ділилися напрацюваннями, відкриваючи реальний вимір сучасного уроку.Зокрема, Оксана Леміжанська (Дунаєвецький ліцей №1) представила підходи до викладання української мови в межах програми «Інтелект України», демонструючи, як слово може стати інструментом мислення. Алла Ковальчук (Дунаєвецький ліцей №3) розкрила можливості інтеграції інновацій у курс «Я досліджую світ», перетворюючи урок на простір дослідження.Нетривіальне бачення музично-ритмічного виховання представили педагоги Дунаєвецький ліцей №3, доводячи, що розвиток дитини — це гармонія інтелекту й емоцій. Алла Сварчевська (Дунаєвецький ліцей №4) акцентувала увагу на діяльнісному підході до навчання математики, де знання народжуються через дію. А Людмила Вітмановська (Вихрівська гімназія) продемонструвала, як навіть шкільний календар може стати інструментом творчості та освітнього дизайну.
І це було справді про взаємодію. Теорія, яку ми знаємо з аудиторій, тут отримала практичне звучання. Саме тут відчувається, як формується сучасний учитель — не через заучування, а через проживання досвіду.Особливу роль у створенні цього простору відіграли організатори — Наталія Мєлєкєсцева, Наташа Гудима та Наталя Дармограй. Їхня праця — це про те, щоб освіта не стояла на місці, а рухалася вперед разом із тими, хто її творить. Важливою була й участь Центру професійного розвитку педагогічних працівників Дунаєвецької міської ради, який вкотре став тим мостом, що поєднує практику і науку.
Для студентів цей день став чимось значно більшим, ніж просто навчання. Це були емоції, нові навички, впевненість і, можливо, перше справжнє відчуття себе в професії.
Щира вдячність усім учителям, які ділилися досвідом, не шкодуючи ні сил, ні натхнення. Саме завдяки таким людям освіта стає живою.
І в кінці цього дня залишилося головне — відчуття. Палаючі очі студентів, які, здається, вже точно знають: вони на правильному шляху. Бо саме з таких моментів починається вчитель. І починається майбутнє української освіти.
