Живий, сучасний, наповнений сенсом і досвідом.
Ранок 8 квітня 2026 року почався з відчуття, що попереду буде не просто подія, а справжнє професійне занурення. Саме так і сталося на методичному практикумі «МОДЕЛЮВАННЯ СУЧАСНОГО УРОКУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ВЧИТЕЛЬСЬКОГО ДОСВІДУ» на базі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
З перших хвилин відчувалося: це простір, де зустрілися різні покоління освіти. Вчителі Дунаєвеччини, студенти та викладачі – усі тут були не випадковими гостями, а учасниками спільного процесу. І саме тут народжується те, що неможливо передати лише лекцією – досвід.
Атмосфера практикуму була живою і насиченою професійним змістом. Учасники не просто слухали – вони співтворили. Досвідчені педагоги ділилися напрацюваннями, відкриваючи реальний вимір сучасного уроку.
Оксана Леміжанська (Дунаєвецький ліцей №1) представила підходи до викладання української мови в межах програми «Інтелект України», демонструючи, як слово може стати інструментом мислення.
Алла Ковальчук (Дунаєвецький ліцей №3) розкрила можливості інтеграції інновацій у курс «Я досліджую світ», перетворюючи урок на простір дослідження.
Нетривіальне бачення музично-ритмічного виховання представили педагоги Дунаєвецького ліцею №3, доводячи, що розвиток дитини – це гармонія інтелекту й емоцій.
Алла Сварчевська (Дунаєвецький ліцей №4) акцентувала увагу на діяльнісному підході до навчання математики, де знання народжуються через дію.
Людмила Вітмановська (Вихрівська гімназія) продемонструвала, як навіть шкільний календар може стати інструментом творчості та освітнього дизайну.
І це було справді про взаємодію. Теорія, яку ми знаємо з аудиторій, тут отримала практичне звучання. Саме тут відчувається, як формується сучасний учитель – не через заучування, а через проживання досвіду.
Простір професійної взаємодії
Особливу роль у створенні цього простору відіграли організатори – Наталія Мєлєкєсцева, Наташа Гудима та Наталя Дармограй. Їхня праця – це про те, щоб освіта не стояла на місці, а рухалася вперед разом із тими, хто її творить. Важливою була й участь Центру професійного розвитку педагогічних працівників Дунаєвецької міської ради, який вкотре став тим мостом, що поєднує практику і науку.
Для студентів цей день став чимось значно більшим, ніж просто навчання. Це були емоції, нові навички, впевненість і, можливо, перше справжнє відчуття себе в професії.
Щира вдячність усім учителям, які ділилися досвідом, не шкодуючи ні сил, ні натхнення. Саме завдяки таким людям освіта стає живою.
Бо саме з таких моментів починається вчитель. І починається майбутнє української освіти.
